ПОРАДИ БАТЬКАМ!!!

4.Ми не маємо мерзнути, і в нас має бути завжди дах над головою. Забезпечте нас їжею та місцем для ігор. Якщо ми за­хворіємо, то нампотрібен догляд.

5.Якщо у нас є проблеми у фізичному чи розумовому розвитку, Ви щебільше
дбайте про нас і враховуйте наші по­треби.

6.Дайте нам змогу жити в сім'ї. Якщо сім'я не може піклуватися пронас, то візьміть нас до себе.

7.Добре навчайте нас, щоб ми могли бути щасливими та пліднопрожили життя.
Проте дайте нам можливість І гратися, щоб ми самі навчалися.

8.Нехай у важку годину ми будемо першими, кому ви допоможете. Майбутнє світу залежить від нас.

9.Захистіть нас від жорстокості й від тих, хто може погано з намиповодитися.

10. Ростіть нас в умовах терпимості, свободи і любові. Коли мивиростемо, то пропагуватимемо розуміння між на­родами.

============================================================

Пам’ятки для батьків

Загальні стратегії, що пропагують позитивну поведінку та подолання труднощів і проблем у поведінці.

• По можливості, ігноруйте негативну поведінку ди­тини та концентруйте увагу на позитивних рисах. Діти потребують уваги. Визначаючи позитивні риси в дітях, Ви мотивуєте їх поводити себе так якомога частіше.

• Мотивуйте позитивну поведінку нагородами. Це мо­жуть бути лише Ваша увага або доброзичливі слова.

• Критикуйте поведінку, а не людину. Наприклад: "Би­тися не можна, тому що...", а не "ти поганий, тому що вступаєш у бійки".

• Створюйте можливості для навчання. Наприклад; "Ти розбив чашку. Будь-ласка, не неси наступного разу стільки чашок, адже ти бачиш, що їх легко розбити".

Спонукайте дитину зрозуміти, що вона може помиля­тися, і це не становить загрози для Ваших стосунків із нею, вони не припиняться з причин того, що сталося.

• Будьте твердими. Діти потребують почуватися в безпеці; частково ця безпека створюється знанням "правил".

• Запобігайте конфліктної ситуації ще до того, як вона загострилася. Краще запобігти конфлікту, аніж вирішувати його.

• Чітко наголошуйте, чого Ви очікуєте від поведінки дитини та що станеться, якщо вона щось зробить не так.

Не думайте, що діти уявляють, чого Ви хочете від них, а відтак чітко пояснюйте, "що саме" ви хочете, щоб вони зробили. Наприклад, не кажіть "не робіть безлад", а поясніть, що саме з того, що вони виконують, Ви називаєте безладом.

• Використовуйте позитивне мовлення. Наприклад: замість "Не став туди чашку" скажіть "Постав чашку на стіл, а не на тумбочку". Таке спілкування дозволяє дитині взаємодіяти у позитивному середовищі, що підвищує її самооцінку.

• Будьте справедливими і надавайте дітям можли­вість розповідати свої історії. Діти часто відчувають себе жертвами і безсилими, вони повинні впевнитися в мож­ливості стосунків із людьми, які їх не експлуатують.

• Вмотивовуйте позитивну поведінку дітей позитив­ними словами. Помічайте речі, які діти виконують добре. Позитивна реакція на сильні сторони дитини підвищує її самооцінку.

• Дозволяйте дитині брати на себе відповідальність за благополуччя інших. Це підвищує значимість досягнень дитини та ЇЇ самооцінку.

• Підвищуйте почуття самоконтролю у дитини. Робіть це через надання їй можливості вибирати та приймати рішення, хоча не завжди доречно залишати за дитиною останнє слово. Це підвищує почуття дитини про відпо­відальність за своє життя та зменшує почуття безпомічності та вразливості. У такий спосіб дитина зрозуміє, що вона може отримати те, що потрібно, без "загравань".

• Слухайте дитину та співчувайте її почуттям / дум­кам, які дитина висловлює (або які, на Вашу думку, вона переживає), навіть якщо Ви не згодні з ними. Це дозволяє дитині зрозуміти, що Ви цікавитеся її життям, що Ви справедливі, що їй не потрібно "загравати", щоб бути почутою або отримати те, чого вона прагне.

• Приблизьте дитину до себе, виведіть її з небезпечної ситуації. Хоча відсторонення від дитини на певний час може мати позитивний вплив, однією з проблем використання цього методу є те, що ним можна збільшити відчуття ізольованості та відторгнення дитини. Краще приблизити дитину до себе, аніж відштовхнути її, виводячи з небезпечної ситуації. Наприклад, якщо виникла бійка, краще запропонувати дитині піти разом з Вами, аніж від­силати її за чимось.

• Не перебільшуйте з покараннями. Запитайте себе (тільки чесно!), якби Ви були дитиною, чи здалося б Вам таке покарання справедливим?

• Виходьте із складних ситуацій за допомогою гумору.
Проте жарти не повинні доходити до висміювання або приниження дитини.

•Вибачайтеся. Якщо Ви помилилися, якщо це доречно, то поясніть, чому Ви повелися саме так. Це показує дитині, що помилятися - - це нормально, але також і те, що на помилках потрібно вчитися. Така поведінка сприятиме встановленню довіри і поваги.

ПАМ'ЯТАЙТЕ!

Ви — доросла людина! Не втрачайте терпіння!

===========================================================

Корисні поради батькам у вихованні дитини

1. Не нав'язуйте себе ніколи, і дітям зокрема.

2. Якщо не знаєте, як вплинути, зупиніться.

3. Позбудьтеся у вашому спілкуванні з дітьми тих способів і форм впливу, які викликають у них протест чи негативну реакцію.

4. Вилучіть неприязнь до дитини і свої негативні емоції.

5. Дотримуйтесь принципу рівноправності й співробітництва.

6. Не фіксуйте увагу на невдачах.

7. Давайте якісні оцінки.

8. Не порівнюйте дитину з будь не ставте їй нікого за приклад.

9. Не висловлюйте дитині симпатії у надмірній формі.

10. Використовуйте різні форми словесної підтримки.

===========================================================

• Немає нездібних – є ті, хто опановує по-іншому!

• Немає імпульсивних – є безпосередні!

• Немає агресивних – є напористі!

• Немає повільних — є розважливі!

• Немає ледачих — є розслаблені!

• Немає боязких — є обережні!

• Немає гіперактивних — є енергійні!

•Немає незрілих — є ті, які розквітають пізно!

• Немає дратівливих — є чутливі!

• Немає впертих — є наполегливі!

Не покарання має боятися ди­тина,

не гніву вашого,

а вашого за­смучення.

Дитячі заповіді

для мам, тат, бабусь та дідусів

1.Шановні батьки, пам'ятайте, що Ви самі запросили мене у свою родину.
Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка,
мистецтва стати і бути людиною.

2.У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у Ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

3.Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю пишу або кидаю м'яча.

4.Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не на­рікайтена мене цілий день.

5.Щоб розвиватись, мені потрібне Ваше заохочення, а не тиск. Лагідно кри­тикуйтеі оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6.Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на по­милкахвчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7.Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спромож­ностівиконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.

8.Я вчуся у Вас усього: слів, інтонації голосу, манери рухатись. Ваші слова, по­
чуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене. Так справедливо влаштувала
природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого.

Пам'ятайте, що ми разом невипадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.

9. Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки, при­
гортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша любов не перетворилася на милиці, якізаважають мені робити самостійні кроки.

=============================================================

Любі мої,

я вас дуже, дуже люб­лю!!!

Покажіть мені, що ви любите мене теж.

Здорова дитина: рідко хворіє, не дратівлива, не має
проблем із засинанням, не має запорогових страхів, мовлення
розвинене адекватно вікові.

Фізично розвинена дитина: упевнена в побуті, самообслуговуванні, розвинені основні рухи (ходьба, біг, стрибки, лазіння), любить спорт (ковзани, лижі, теніс...), тримає рівно­вагу, розвинена дрібна моторика рук.

Соціальне й особистісно розвинена дитина: комуніка­бельна, уміє жити і гратися в колективі однолітків, керує своєю поведінкою, без труднощів адаптується до незнайомих дорослих і нового оточення, прагне позитивних взаємин і власного успіху, розрізняє погані і гарні вчинки.

Організована дитина: уміє планувати й доводить до кінця свою справу, оцінює н якість, самостійно знаходить помилки та виправляє їх, без вередування долає невдачі й труднощі, які виникають.

Освічена дитина: спостережлива, активна в пізнанні нового, має певний запас знань про свою родину, навколишній світ, природу, любить слухати читання дорослих, робить логіч­ні висновки, уміє міркувати, має достатній словниковий запас, диференціює різні фігури, літери, цифри, змальовує, копіює і домальовує їх.

=============================================================

Дитина вчиться у життя.

Якщо до дитини ставляться ворожо, вона вчиться битися.

Якщо дитину висміюють, вона вчиться бути сором’язливою.

Якщо дитину соромлять, вона вчиться почувати себе винною.

Якщо дитина змушена виявляти терпимість, вона вчиться терпіння.

Якщо дитину заохочують, вона вчиться впевненості в собі.

Якщо дитину хвалять, вона вчиться вдячності.

Якщо до дитини ставляться чесно, вона вчиться справедливості.

Якщо дитина росте в безпеці, вона вчиться довіряти.

Якщо до дитини ставляться схвально, вона вчиться любити себе.

Якщо дитина живе в атмосфері визнання і дружби, вона вчиться знаходити любов.

=============================================================

ОДИН ДЕНЬ – БЕЗ НОТАЦІЙ

1. Будіть дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за помилки і через необачність, навіть якщо "вчора попереджали ".

2. Не квапте, вміння розрахувати час – ваше завдання, і якщо це вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає.

3. Не виряджайте дитину до школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати.

4. Не прощайтесь, попереджаючи та наставляючи: "Дивись, не пустуй", "Поводь себе добре", "Щоб сьогодні не було поганих оцінок" т.п. Побажайте успіху, знайдіть декілька ласкавих слів. У дитини попереду важкий день.

5. Забудьте фразу "Що ти сьогодні одержав?" Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте розслабитись (пригадайте, як ви самі почуваєтесь після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу.

6. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.

7. Вислухайте зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини.

8. Після школи не поспішайте посадити виконувати уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (а в першому класі добре було б години півтори поспати ) для відновлення сил. Найоптимальніший час для приготування уроків від 15до 17 год. Заняття вечорами некорисні, завтра прийдеться все починати спочатку.

9. Не примушуйте виконувати всі уроки за раз, після 15-20 хв. занять необхідні 10-15 хвилинні "перерви".

10. У спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов: "Якщо ти зробиш, то..." Інколи умови стають нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.

11. Під час приготування уроків не сидіть "над душею", дайте можливість працювати самій, але якщо ж потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка ("не хвилюйся все вийде", "давай розберемося разом", "я тобі допоможу"), похвала (навіть якщо не дуже виходить) необхідні. Не акцентуйте увагу на оцінках.

12. Знайдіть (постарайтеся знайти) протягом дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні справи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. В цей момент найважливіше справи дитини, радості, невдачі, турботи.

13. Віднайдіть єдину тактику спілкування усіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої суперечності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без неї. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, втому, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, складності навчання.

15. Запам'ятайте, що навіть "зовсім великі" діти (ми часто говоримо "Ти вже великий" 5 - 6-8 - річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкавий дотик. Це все заспокоює їх, допомагає зняти напругу, яка накопичувалась за день, і спокійно заснути. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки.

А завтра новий день, і ми повинні зробити все можливе, щоб він був спокійним, добрим і радісним.

Бажаю Вам успіху!

Кожна дитина має право!!!!

Основні права дитини закріплені в таких міжнародно-правових документах, як Декларація прав дитини 1959 р. та Конвенції про права дитини 1989 р.

Основними 9 принципами, які закріплені в цих документах є :

Принцип 1. Всі діти, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших поглядів, національного чи соціального походження, статусу власності, народження, мають права, що містяться в Декларації прав дитини 1959 р. та Конвенції про права дитини 1989 р.:

«Ми – діти світу. Хто б не був нашими батьками, де б мі не жили, у що б не вірили, ставтеся до нас як до рівних»

Принцип 2. Дитина винна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку:

“Захищайте нас, щоб ми могли рости гідно і вільно ”.

Принцип 3. Діти, що мають фізичні недоліки, розумову відсталість, соціальні негаразди, повинні отримати особливу увагу, навчання, лікування:

“Якщо в нас є проблеми у фізичному чи розумовому плані - ще більше турбуйтеся про нас та враховуйте наші споживи”.

Принцип 4. Діти повинні розвиватися і виховуватися в сім’ї. Суспільство та уряд повинні забезпечити дітей, які не мають батьків, всіма необхідними умовами та підтримкою:

“Дайте нам жити в сім’ї. Якщо сім’я не може про нас турбуватися, візьміть нас до себе”.

Принцип 5. У дитини є право на безоплатну обов'язкову освіту. Дитина також повинна мати можливість відпочивати:

“Вчить нас добрі, щоб мі були щасливими і могли прожити життя”.

Принцип 6. Діти завжди мають бути першими серед тих, кому потрібно надати допомогу та підтримку:

“Нехай у важкі часи мі будемо перші, кому ви надаватимете допомогу. Майбутнє світу залежить від нас”.

Принцип 7. Дитина повинна мати право на ім'я і громадянство.

“Нехай у нас буде своє ім'я і земля, що ми можемо назвати своєї».

Принцип 8. Дитина винна бути захищена від всіх проявів жорстокості та експлуатації. Використання дитячої праці забороняється:

“Захистить нас від жорстокості та від тих, хто може з нами погано поводитися.”

Принцип 9. Дитина винна бути захищена від всіх видів дискримінації та виховуватись у дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між людьми, загального братерства:

“Виховуйте нас в умовах терпимості, любові та свободи. Коли ми виростемо, та також будемо пропагандувати світ та розуміння поміж людьми”.

Тобто правами дитини, згідно цих міжнародно-правових документів є наступні:

1) право на життя, виживання і вільний розвиток;

2) право на ім'я та на набуття громадянства;

3) право знати своїх батьків та користуватися батьківською турботою;

4) право не розлучатися з батьками наперекір їх бажанням;

5) право на возз'єднання з сім'єю, яка знаходиться в іншій державі;

6) право залишати країну та повертатися у свою країну;

7) право на захист у випадку незаконного перетину та повернення з-за кордону;

8) право вільно виражати свої думки з усіх питань;

9) право на волю думки, совісті, релігії;

10) право на свободу асоціацій та мирних зборів;

11) право на повну інформацію, яка сприяє благополуччю дитини;

12) право користуватися благами соціального забезпечення;

13) право користуватися послугами системи охорони здоров'я;

14) право на освіту;

15) право на захист від економічної експлуатації;

16) право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та

психотропними речовинами, від всіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

---

Роль гри у розвитку особистості дитини

Так само, як для кожного дорослого важлива його робота, дитині необхідна гра. Через гру дитина знайомиться з навколишнім світом, з відносинами між людьми. Гра у розвитку дошкільнят має одну з головних ролей, оскільки саме в ній ми бачимо проекцію мислення, уяви малюка, його схильності та інтереси.

Як гра впливає на розвиток особистості дитини?

· У грі дитина вчиться спілкуватися і взаємодіяти з однолітками, набуває нові якості, які потрібні для успішного спілкування.

· На здатність самій придумувати різні ігри впливає уява дитини. Чим краще розвинена уява, тим більше цікавих ігор дитина придумає. До тих, хто вміє складати цікаві ігри, тягнуться інші діти, а це розвиває в дитині комунікабельність, товариськість, робить її лідером серед певної групи малюків.

· Гра - це найцікавіше в житті кожної дитини, тому саме в ігровій формі розвиваються найбільш потрібні для подальшого життя якості: підпорядкування правилам, відповідність взятої на себе ролі, розвиток пам'яті, цілеспрямованість.

· У грі ми часто відзначаємо відображення наших дорослих стосунків, оскільки, навіть граючи в «магазин», одна дитина буде вести себе розмірено, ввічливо, а інша буде сваритися і з'ясовувати відносини. Дошкільник не може сам придумати таку тактику поведінки - напевно це проекція ваших стосунків з іншими людьми. Можливо, багатьох нюансів у своїй поведінці ви не помічаєте, але по тому, як дитина поводиться у грі, можна відзначити деякі відхилення в негативну сторону. Змініть свою поведінку і стиль гри також зміниться.

· Надзвичайно важлива гра, як засіб розвитку відповідальності, зіставлення думок з діями, прорахунку можливих наслідків, уважності, розвитку довільного сприйняття. За допомогою гри дитина вчиться керувати своїми емоціями, поведінкою, зіставляти їх з поведінкою інших дітей.

· Дитина швидко зрозуміє таку істину: щоб грати з іншими дітьми, потрібно дотримуватись правил гри. В силу свого завзяття до спілкування з однолітками, дитина вчиться бути дисциплінованою, що вимагає від неї чимало зусиль.

· Особливо важлива роль гри в розвитку особистості-лідера і особистості-веденого, адже ці якості одні з головних у житті. Якщо ваша дитина лідер, вона відразу ж візьме ініціативу на себе, запропонує масу варіантів різноманітності гри, прийме «командування» у свої руки. Якщо ж ваш малюк - ведений, то він буде бездоганно підкорятися правилам, які придумали інші. Якщо вам не по душі відомість своєї дитини, навчайте її бути лідером, а результати своїх зусиль ви зможете побачити під час гри.

· Якщо дитина грає з іграшками, то це вдалий випадок для того, щоб навчити дитину ділитися ними, викорінити жадібність, а також привчити її прибирати за собою.

· У грі у дитини краще розвивається мислення, вміння прораховувати свій наступний крок, передбачати поведінку іншої людини.

Різноманітність ігор

Поки дитина не піде в садок, тобто приблизно до 3-х років, у неї немає як таких знань про те, що таке гра. Точніше гра у неї є, але вона на рівні елементарного. Коли у дитини буде достатній словниковий запас, певний життєвий досвід, однолітки навколо - ось тоді і можна говорити про гру, як засіб розвитку, оскільки саме колективна гра, придумана й осмислена, має найбільшу цінність.

· Сюжетно-рольові ігри

Всі ми пам'ятаємо наші дитячі ігри в «лікарню», «магазин», «сім'ю» - ми розподіляли ролі для друзів, а може навіть для всієї рідні, придумували кожному свою чітко відведену роль, уявляли собі сюжет, і з задоволенням грали. Це і називається сюжетно-рольовою грою, адже в самій назві вже закладена суть цієї ігрової діяльності.

Ось тут-то найбільш яскраво виявляється характер малюка, його поняття про стосунки між людьми, про його пристрасті до того або іншого соціального статусу, професії. І навіть якщо якась роль вас насторожила або поведінка дитини вас не задовольняє, пам'ятайте, що поки це гра, дитину не потрібно відволікати. Відзначте собі ті дивні речі, які насторожили вас найбільше, і надалі поговоріть про це з дитиною, з'ясуйте її мотиви - можливо, саме ваша поведінка стала причиною такого виконання ролей.

Сюжетно-рольова гра, як засіб розвитку дитини, має незаперечно важливу роль, особливо у формуванні особистісних якостей і вміння спілкуватися, жити в соціумі. У дитини розвивається уява, оскільки в кожній грі вона вживається в нову роль і повинна повністю відповідати їй.

І якщо з ролями все зрозуміло, то про сюжет доведеться поміркувати. Якщо дитина сама придумає сюжет, напрямок гри - це говорить про її надзвичайно розвинену уяву, уміння мислити широко і творчо, вільно володіти ігровими способами діяльності. Якщо ваш малюк ще не може мислити настільки широко, придумайте сюжет самі.

Але найголовніше - це інвентар, предмети-помічники, які перетворять гру в якусь подобу реального життя. Погодьтеся, грати з реальними таблетками, ляльковим шприцом та скляночками набагато цікавіше, ніж з уявним термометром. Можливо, у вас вдома завалялися старі СРСР-івських гроші - дайте їх дитині, нехай це буде цікавою підмогою для гри в «магазин».

· Дидактичні ігри

Роль гри у розвитку особистості полягає не тільки у формуванні тих або інших почуттів і якостей дитини, але і в пізнанні світу малюком, його навчання елементарним, але настільки необхідним знанням про форми, про колір, про величину, про простір.

Дидактичні ігри спрямовані більше на навчання, ніж розвагу. Але завдяки яскравим кубикам, фігуркам, розвиваючим іграшкам, дитина із задоволенням береться за гру, навчаючись групувати предмети, попередньо порівнявши їх за заданими критеріями: за призначенням, за зовнішніми ознаками (жовті предмети до жовтих, або кубики в одну корзинку, а кульки в іншу).

Завдяки дидактичним іграм у дитини розвивається увага, зосередженість, наполегливість, розвиваються пізнавальні здібності, через гру він швидше навчиться розрізняти предмети.

· Рухливі ігри

Рух - це життя! А в дитинстві нам і не треба було про це говорити, тому що будь-яка дитина не може всидіти на місці - вона любить бігати, стрибати, ховатися. Надмірну активність дітей потрібно направляти в правильне русло, тобто у гру.

Всі ми прекрасно знаємо гру зі стільцями, кількість яких на 1 менше від числа гравців. Поки грає музика, діти танцюють навколо стільців, але як тільки музика зупиняється - кожен повинен сісти на стілець. Той, кому стілець не дістався, вибуває з гри. Цікава рухлива гра, яка виробляє в дитині прагнення до мети.

Роль рухливої гри у розвитку дитини полягає в тому, щоб допомогти їй розвивати швидкість в рухах і в мисленні, дисциплінованість і вміння грати за правилами. До того ж, саме в рухливих іграх дитина часто бачить підступність і бажання «йти напролом» у інших учасників. Якщо ви помітите, що ваш малюк робить так само, поясніть йому, що невихованість і грубість можна перемогти хитрістю.

Рухливі ігри - це відмінний спосіб відвернути рухомого малюка від капостей, або ж розкріпачити тихоню.

Іграшки - основна цінність

Звичайно, грати можна і без іграшок, але це те ж саме, що їсти відразу зі сковорідки, без тарілки, виделки та ложки - процес однаковий, але з додатковими елементами набагато простіше, а у випадку з іграшками в рази цікавіше і більш захоплююче.

Існує уявне розділення іграшок на «дівчачі» і «хлопчачі», але не варто обмежувати дитину, не купуючи дівчинці конструктор, або забороняючи хлопчику грати з ляльками. У кожного малюка є свій уявний світ, і він має право обирати ті іграшки, які йому до душі. Варто щоразу дарувати дитині іграшки різних призначень, щоб її внутрішній світ збагачувався, і дитинство ставало все цікавішим з кожним разом.

· Ляльковий будинок

Ми звикли, що з ляльками вовтузяться тільки наші дочки, але у синочків теж повинні бути хоча б 2 ляльки, щоб вони могли грати з ними в сюжетно-рольові ігри. Щоб дитина переносила ваш побут в гру з лялькою, їй потрібні всі ті речі, якими ви користуєтеся вдома, але в ляльковому варіанті - будинок, меблі, посуд, одяг, господарські та косметичні предмети.

· Конструктори, пазли

Якщо конструктори і трансформери більше для хлопчиків, то пазли подобаються всім.

Постараємося визначити роль гри у розвитку дитини на прикладі конструкторів: ми можемо помітити дивовижні здібності малюка з одних і тих же деталей кожен раз конструювати щось нове, до чого навіть дорослий не додумався б. Деякі хлопці здатні годинами сидіти над лего і конструювати замки, фортеці, машини, а потім грати з ними, як з цілим уявним світом. Конструктори і трансформери розвивають уяву та дрібну моторику рук. А якщо ви купите не просто набір деталей, але ще і з різними методами і способами їх з'єднання, тоді ви побачите справжнє щастя в очах дитини, тому що тепер у неї є більший простір для польоту фантазії, можливість навчитися тримати в руках ключ, працювати з гайками.· Конструктори, пазли

Якщо конструктори і трансформери більше для хлопчиків, то пазли подобаються всім.

Постараємося визначити роль гри у розвитку дитини на прикладі конструкторів: ми можемо помітити дивовижні здібності малюка з одних і тих же деталей кожен раз конструювати щось нове, до чого навіть дорослий не додумався б. Деякі хлопці здатні годинами сидіти над лего і конструювати замки, фортеці, машини, а потім грати з ними, як з цілим уявним світом. Конструктори і трансформери розвивають уяву та дрібну моторику рук. А якщо ви купите не просто набір деталей, але ще і з різними методами і способами їх з'єднання, тоді ви побачите справжнє щастя в очах дитини, тому що тепер у неї є більший простір для польоту фантазії, можливість навчитися тримати в руках ключ, працювати з гайками. Ляльками вовтузяться тільки наші дочки, але у синочків теж повинні бути хоча б 2 ляльки, щоб вони могли грати з ними в сюжетно - рольові ігри. Щоб дитина переносила ваш побут в гру з лялькою, їй потрібні всі ті речі, якими ви користуєтеся вдома, але в ляльковому варіанті - будиночки, меблі, одяг, господарські та косметичні предмети.

А от складати пазли люблять навіть дорослі, оскільки це дуже захоплююче заняття, здатне зайняти людину не на одну годину. Головне - підібрати цікаву картинку, адже малюкові більше до душі складати героїв мультфільму, ніж природу. Ви, як батьки, напевно, знаєте улюблених персонажів своєї крихітки - ось і купуйте малюкові пазл для початку з великими деталями. Ігри з пазлами розвивають в дитині надзвичайну уважність, посидючість, прагнення, бажання довести справу до кінця. У результаті у батьків є вільна година, а малюк розвивається завдяки красивому пазлу. Не варто купувати пазли з суцільним малюнком, наприклад, море, ліс, поле, оскільки більшість дрібних картинок будуть схожі, і навіть дорослій людині буде важко їх зібрати, не кажучи вже про дитину, а це може відбити у дитини бажання грати з пазлами.

· Розвиваючі іграшки

Для самих маленьких діточок дуже важливі розвиваючі іграшки, оскільки гра, як засіб розвитку навичок малюка ще не може бути розглянута, адже дитина навряд чи зможе брати в ній участь. Тому, діточок потрібно розвивати з допомогою іграшок: музичних, яскравих, великих, красивих, кожна з яких націлена на розвиток того або іншого навику. Як мінімум 2-3 такі іграшки, безперечно, повинні бути у вашої дитини.

«Гра – ефективний засіб виховання

самостійності дітей дошкільного віку»

Гра й дитина в дошкільні роки невіддільні. В грі дитина задовольняє свої соціальні потреби – пізнання й творче перетворення предметної і суспільної навколишньої діяльності, спілкування на основі спільних інтересів та особистих стосунків,естетичні смаки, інтелектуальну й рухову активність.

Гра дитини дошкільного віку розвивається поступово від наслідувальної до сюжетно-рольової залежно від етапу розвитку гра спроможна розвивати дитину від наслідування діям, вчинкам, фрагментам трудових процесів до створення дітьми уявних образів людей, тварин, героїв казок. Гра дає народу вирішити такі завдання:

Розвиток особистості дитини;

Інтелектуальний , моральний, соціальний, естетичний, фізичний розвиток дошкільника;

Розвиток гри, як діяльності властивої дошкільному дитинству.

Кожен вид гри має свої особливості й можливості для індивідуального розвитку дітей. Насамперед це обладнання. Потрібно забезпечити гру іграшками, модульними предметами, предметами-замінниками, атрибутами, іграшковими персонажами. Наповнюваність гри потрібно змінювати в міру розвитку дитячих інтересів.

Іграшки та обладнання діти творчо використовуватимуть та створюватимуть щоб реалізувати свої ігрові задуми.

Динамічність наповнення гри служить поштовхом для виникнення нових ідей, задумів, сюжетів.

Предметне поповнення гри природним матеріалом надзвичайно пожвавлює ігри дітей. Пісок чи глина пробуджують бажання створювати споруди, ліпити іграшкові персонажі. Усі матеріали надзвичайно динамічні і мобільні. Тому вони задовольняють ігрові задуми, які щоденно змінюються, або поглиблюються й розвиваються. Пісок і глина завжди мають бути чистими й вологими. Добре доповнює їх і вода. В теплу пору року ці матеріали доцільно використовувати на майданчику. В прохолодну пору грайтеся в міні-пісочницях в групових кімнатах . Природні матеріали діти дуже люблять за їх багатоманітні можливості в здійсненні ігрових задумів.

Діти граються, мов дихають не помічаючи цього. Грою вони невимушено задовольняють свої соціальні потреби — проникнення в світ дорослих. У грі дитина діє як мама, як тато, чи вихователька, лікар. Маля щасливе з власного способу подорослішати, який знаходить у грі. Тому і грається коли тільки може. Граючись дитина багато про що дізнається непомітно для себе. Наслідуючи дії дорослих, малята практично наривають стіл столовим і чайним способом, одягають люльку, стелять постіль. Свої образи уяви дитина переживає у своїх власних діях, і уже має досвід, хоча лише ігровий.

Діти прагнуть мати в грі партнера: пекти, пригощати його печивом, лікувати «хворого». Зразки стосунків вони помічають у дорослих. Тому в родині насамперед потрібно підтримувати свою дитину, підігравати своїй дитині, гратися з нею, допомагати створювати гру, обладнати гру іграшками та атрибутами, схвалювати ігрові дії дітей, бути для дитини другом і хорошим партнером. Отже, граючись дитина розвивається, набуває життєвого досвіду.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

«ДИВА У ГАМАНЦІ»

ЗНАЙОМИМО ДОШКІЛЬНИКІВ З ЕКОНОМІКОЮ

Коли слід починати знайомство дітей з економікою? З якого віку дитина повинна дізнатися про світ економічних відносин? Як і за допомогою якого устаткування навчати дітей економіці? І чи потрібно це робити? Ці питання хвилюють батьків не один десяток років. Дошкільник і економіка лише на перший погляд здаються далекими один від одного. Дитина мимоволі зустрічається з економікою, навіть якщо їїне вчатьекономіці.Вонадізнається, що таке «моє», «твоє», «наше», «обмін», «гроші», «ціна», «купити», «дешево», «продати», «заробити». Чим ранішеми почнемоекономічнуосвітудітей, тим їх дії і вчинки будуть більш раціональними, усвідомленими, тому, що саме в дошкільному віці діти набувають первинний досвід елементарних економічних відносин. Чим старше діти, тим більше вони активно беруть участь у вирішенні багатьох економічних проблем сім'ї: розподіл сімейного бюджету, складання меню, придбання покупоктощо.

Процес економічного виховання реалізується через різні форми його організації. Основна форма навчання - це гра. Саме гра наповнює життя дітей неповторним, цікавим змістом, організує і регулює їх поведінку, коригує психіку і допомагає виявляти і задовольняти свої інтереси. Засвоїти складні економічні поняття допоможуть персонажі знайомих казок: «Муха - Цокотуха», «Буратіно», «Три порося», «Півник і бобове зернятко». Казки використовуються для виховання таких якостей особистості, як працьовитість, ощадливість, практичність. В казках економічний зміст розкривається перед дітьми у вигляді проблемних ситуацій, вирішення яких розвиває логіку, нестандартність, самостійність мислення, комунікативно-пізнавальні навички. Виявляється, в будь-якій казці можна знайти економіку.

Знайомство з азами економіки доцільно почати з подорожі по країні «Економіка», де живе ігровий персонаж - гном Економ. Він знайомить дітей з іншими ігровими персонажами: царицею Економікою і Бізнесменчиком.Ці персонажі вивчають економіку разом з дітьми, беруть участь в іграх і допомагають дітям освоювати економічні поняття.

Одна з найбільш близьких дитині тем - це «Сім'я. Доходи сім'ї. Сімейний бюджет». Знайомство з бюджетом починайте з виготовлення макета сімейного бюджету, де кожна частина позначає дохід всіх членів сім'ї (тато, мати, старші брати і сестри, дідусь, бабуся). На наочному прикладі можна переконатися, хто і який дохід приносить у сім'ю. Спільно з дітьми можна намалювати картки-схеми із зображенням доходів та витрат вашої сім'ї. А для закріплення матеріалу організуйтесюжетно-рольову гру «Сім'я», де розподіліть ролі, виберіть професії.

У кожній сім'ї, як і в кожної людини, є свої потреби і наступною темою буде тема «Потреби людини». Поговоріть з дитиною і розкажіть йому: «Що може людина? Навіщо людина їсть? Навіщо ми дихаємо?» Можна провести гру «Хочу і треба?» Пропонуємо дитині вибрати з серії предметних картинок ті картинки, на яких зображені предмети, необхідні дитині обов'язково: вода, їжа, одяг, житло. Це будуть - «основні потреби». Дорослий вибирає ті картинки, на яких зображені предмети, без яких дитина може прожити: іграшки, комп'ютер, прикраси, розваги. Це - «неосновні потреби людини». Запропонуйте дитині визначити, до якої групи можна віднести такі потреби людини як: освіта, медицина, дружба, захист.

А для того, щоб задовольняти свої потреби, необхідні гроші. Знайомимо дітей зі «Світом грошей». Необхідно підвести дітей до розуміння того, що гроші є засобом задоволення потреб. А познайомити дитину зі світом грошей допоможе казка. Прочитайте дітям казку «Буратіно» і поговоріть за її змістом. Запитайте у дитини: «Все можна купити за гроші?» Організуйте сюжетно-рольовугру «Магазин». Всі знають, що це одна з найулюбленіших дитячих ігор. Придумайте свої іменні грошики. Вибираючи продавця, зверніть увагу на правила поведінки в магазині. Граючи, діти не тільки закріплюють отримані знання, а й вчаться спілкуватися, будувати партнерські відносини.

На цьому знайомство з ЕКОНОМІКОЮ не закінчується. Це тільки початок. Попереду ще багато цікавих зустрічей з такою складною наукою «ЕКОНОМІКА»

Виховання «страшилками»: чи існує альтернатива?

Класична ситуація: дитина відмовляється їсти (одягатися, спати, читати, прибирати, чистити зубки…), а батьки, в якості виховного методу, одразу підключають старі-добрі «страшилки» - прийде Баба Яга, лікар зробить укол, забере міліціонер, з’явиться павучок чи рогата коза… Ці нехитрі сюжети передаються з уст в уста: Бабою Ягою лякали нас, тепер і ми своїх дітей лякаємо. А робимо це тому, що такий метод майже завжди спрацьовує, хоча інколи задумуємось: чи правильно залякувати малечу? Та й не вічно цей спосіб буде дієвим, адже дуже швидко малюк підросте і зрозуміє, що Баба Яга – лише казковий персонаж, а міліціонер займається злочинцями, а не малюками, які не хочуть їсти кашу. Перше, до чого ви маєте бути готові – дитя, справді, вже скоро подорослішає і зрозуміє, що батьки лякали його свідомо, точніше – обманювали свідомо. Висновки напрошуватимуться відповідні: чи можна довіряти батькам? Батьківський авторитет може бути підірваний досить серйозно. Кому це потрібно?

Як бути?

Подумайте, чого ви добиваєтесь, використовуючи «страшилки»? - Швидкого результату, абсолютного послуху, але якою ціною? Малюк слухається лише через відчуття страху. Ми навіть особливо не аналізуємо цього моменту: всі так роблять і ми робимо. Корені традиції лякати дітей сягають давнини, адже в світі протягом багатьох років управління масами здійснювалась шляхом залякування, люди боялись страти, божого гніву, осуду з боку суспільства – як результат, ставали покірними. В сучасному ж світі діють інші правила, ми живемо в епоху толерантності, демократизму, індивідуалізації, страх вже не керує свідомістю людей, тому й стара методика виховання «контроль страхом» сама-собою стала не актуальною. Найкраща альтернатива – бути відвертим, більше пояснювати, розмовляти з чадом. Не просто заборонити, а пояснити, що така поведінка засмучує вас чи інших. Якщо малюк відмовляється, наприклад, прибирати в своїй кімнаті, для чого навіювати йому, що він повинен догоджати Бабі Язі чи чорному павучку, якщо можна попросити послухатись заради своєї матусі, яка теж втомилася і хоче відпочити? Не потрібно вважати, що малюк не здатен цього зрозуміти - ви недооцінюєте його. Батьки для дитини – перші авторитети. Пам’ятайте це і використовуйте, а не перекладайте всю відповідальність на вигаданого міліціонера =).

Дитячі вікові кризи: як пережити їх батькам?

Розвиток дитини відбувається нерівномірно: зазвичай, зміни у дитячій психіці відбуваються плавно та поступово - так звані стабільні періоди, проте є й інші – кризові періоди, під час яких ці зміни відбуваються бурхливо та динамічно. Більшість вікових криз людина переживає саме у дитинстві. Батьки часто виявляються не готовими до таких перемін і реагують на них неправильно, псуючи нерви собі та створюючи психологічні проблеми для свого чада. Отже, які вікові кризи проходить дитина, що відбувається в ці періоди та як реагувати батькам, коли вони помітили, що їхнє дитя переживає внутрішню «революцію»?

Більшість людей знають про так звану підліткову кризу, дехто чув про кризу трьох років, але небагатьом батькам відомо, що їхній малюк проходить кризу вже на першому році свого життя – це криза новонародженості. Фізично відокремившись від матері, малюк має адаптуватися до нових умов життя. Саме в цей час формується або довіра, або недовіра до світу. Тут важлива кожна деталь: починаючи від того, чи була дитина бажаною, закінчуючи тим, чи правильно батьки реагують на сигнали немовляти, задовольняючи його потреби, і навіть від того, чи бере батько участь у вихованні малечі та догляді за нею. Ця криза є дуже важливою, адже від її результату багато в чому залежить подальше ставлення людини до життя. Досвід цього періоду є глибинним, і, якщо він буде негативним, у дорослому житті це виллється в озлобленість, підозріливість, агресивність, схильність до депресій.

Пізніше дитина переживає кризу трьох років, так званий період «я сам». Малюк стає особливо впертим, завзятим, прагне автономії. Батьки мають підтримати тяжіння дитини до самостійності, інакше вона може вирости сором’язливою, невпевненою в собі людиною, яка буде у всьому сумніватися і бажатиме постійної підтримки й у дорослому житті.

Неправильно пережита криза трьох років загострюється у віці 5-6 років, коли дитя самостверджується. Дитина розвивається, продовжує проявляти свою самостійність - це період бурхливої соціалізації, коли у неї з’являються перші серйозні обов’язки. І якщо чадо не підтримувати у цих починаннях, пригнічуючи дитячу автономність – це призведе до розвитку відчуття вини, страху перед невдачами та безініціативності. Не наголошуйте і маленьких невдачах малюка (неакуратно написане слово, неправильно розв’язана задача), пригнічуючи цим зацікавленість до процесу навчання, пізнання нового – краще частіше наголошуйте на успіхах та позитивних ініціативах дитини.

Остання дитяча криза наступає у підлітковому віці, коли дитина фізіологічно стає дорослою. Підліткові бунти – справжнє випробування для батьків, але важливо не ускладнювати ситуацію, а допомогти дитині. Дайте підлітку зрозуміти, що вважаєте його значимим членом сім’ї, який має право голосу, особистий простір у домі, а ще – обов’язки, як і всі дорослі. Ваша повага і прийняття зроблять своє – дитина не буде проявляти себе шляхом бунту, постійних скандалів, появою нових пірсингів і тату та пофарбованим у синій колір волоссям. Адже відпаде потреба у цьому – її й так визнають та сприймають «на рівних».

Прийміть дитину як долю такою, яка вона є за статтю та зовнішнім виглядом.

· Пам’ятайте про високу потребу сина чи доньки у вашій любові, адже в цей час найбільше розвиваються емоції та довіра до людей.

· Не залишайте дитину надовго саму.

· Не передавайте її родичам, як естафету.

· Частіше грайтеся з малюком, займайтеся з ним його улюбленою справою.

· Проявляйте співчуття, розуміння його проблем, готовності допомогти.

· Не демонструйте надмірну тривогу з приводу його емоційної нестійкості.

· Звільніться від надмірних опіки та контролю за дитиною.

· Будьте гнучкими й безпосередніми в спілкуванні.

· Визнавайте у присутності дитини свої помилки і прорахунки.

· Не підсилюйте штучно вимоги до її поведінки та діяльності.

· Надавайте дошкільникові право на вибір, учіть його реалізувати це право.

· Не зловживайте своїми оцінними судженнями, привчайте дитину до вироблення самооцінки.

· Своєчасно помічайте появу дискомфорту, емоційного неблагополуччя.

· З’ясуйте причини появи тривожних симптомів.

· Внесіть корективи у взаємодію із сином чи донькою.

Поради батькам щодо екологічного виховання в домашніх умовах

«Любов до природи, втім, як і всяка людська любов, безсумнівно, закладається в нас з дитинства» І.соколов-Микитов

«Любов до природи - це естетичне почуття, що формують погляди, смаки, писав Ч.Дарвин, - втрата цих смаків рівносильна втраті щастя і може шкідливо позначитися на розумових здібностях, а ще ймовірніше-на моральних якостях».

Виховання правильного ставлення до природи, вміння дбайливо звертатися з живими істотами має велике значення в дошкільний період життя дитини. Планомірна робота по екологічному вихованню повинна проводитися як в дошкільних освітніх установах, так і в сім'ї.

За останні десятиліття світ ґрунтовно змінився. Сьогодні всі знають про існування екологічних проблем, що загрожують здоров'ю людей, про те, що велика частина населення Землі відірвана від природи, так як живе в містах серед асфальту і залізобетонних конструкцій.

Та й природа все більше «пригніченою» розростаються міста, вирубуються ліси, заболочуються ставки та озера, забруднюються земля, вода в ріках і морях.

Всі ми в обов'язковому порядку повинні частіше виїжджати на природу, спілкуватися з рослинами і тваринами, милуватися гарними краєвидами, слухати лісові шерехи, насолоджуватися тишею. А батькам, які виховують дітей, слід щоденно долучати їх до таїнств до краси природи, щоб уже в ранньому дитинстві в кожній людині зародилося почуття спільності з нею.

Зелений світ кімнатних рослин зацікавить дитину, якщо дорослі члени сім'ї поступово утягнуть його в спостереження за таємничим світом кімнатній флори.

Рослини на перший погляд малюка неживі. Завдання батьків - допомогти йому побачити своєрідність і таємницю їх життя, красу, заради якої рослини і містяться будинку. Привчаючи дитину до регулярних спостереженнями, показуйте йому забарвлення і малюнок на листках. Навіть зелений колір буває у рослин різних (порівняйте, наприклад, темну зелень клівії або аспідістри більш світлими тонами її). Яке ж багатство колірних відтінків, симетричних і несиметричних малюнків можна побачити на листках рослин. Надзвичайне видовище являє собою квітучу рослину. На квітучому рослина хочеться дивитися, не відводячи очей. Кожна квітка це дивовижне чудо природи. Постарайтеся навчити дитину з ранніх років не тільки помічати, але і відчувати, переживати красу квітучих рослин. Вміння розглядати рослини, бачити його своєрідність і красу, помічати різні ознаки та стани - це завдання не тільки естетичного, але і розумової, а також морального виховання. Долучаючись до світу кімнатних рослин, дитина осягає таємниці життя і дізнається нові форми її прояву, вчиться відрізняти здорову рослину від слабкого.

Краса - ознака здоров'я. У світі рослин цей зв'язок проявляється особливо виразно. Рослина з вытянувшимися стеблами і блідими, рідкісними листям, не дає нових пагонів і квітів, не можна назвати красивими.

Отже, ознайомлюючи дітей з кімнатними рослинами, можна одночасно вирішувати завдання їх розумового, морального і естетичного виховання.

Маленькі діти люблять діяти.

Навколишній світ вони пізнають в основному практично, а свої дії поєднують з наглядом за їх результатами. Дитину приваблюють яскраві образи і зміна подій. Цими його особливостями слід скористатися: запропонуйте малюкові зайнятися поливанням рослини.

- Хочеш подивитися, як я поливаю квіти? Підемо! У мене лійка з водою. Я наллю воду в кожен горщик. Спочатку потрібно показати дитині цікаві дії з водою. Дорослий поливає, а дитина спостерігає за ним. Зверніть увагу на те, як вода зникає з горщика і з'являється на піддоні.

- Ти бачив, як я поливаю рослини? - запитує дорослий наступного разу - хочеш допомогти мені сьогодні? Дитина, звичайно, погоджується: він завжди готовий діяти. Дорослий допомагає йому тримати лійку і поливати, пояснюючи при цьому:

- Носик лійки потрібно опустися низько, до самої землі; налити води стільки, щоб змочила всю землю. Потім дорослий пропонує.

- Хочеш, я куплю тобі лійку? Ти зможеш поливати квіти сам. Який же дитина не погодиться на цю покупку?! І ось в будинку з'являється красива маленька лійки з довгим носиком. Запропонуйте дитині відразу ж налити в лійку води - нехай вона постоїть, зігріється. Наступного разу поливайте квіти разом, з двох лійок.

- А навіщо ми поливаємо рослини? Не поспішайте допомогти з відповіддю - нехай дитина подумає, подивиться на квіти, висловить свої пропозиції. Тільки після цього поясніть йому, що рослини живі, вони п'ють воду і ростуть, стають все красивіше.

Дитина обов'язково повинен побачити рослини в період цвітіння. Квітуча рослина, особливо в холодну пору року, прикрашає будинок, радує погляд, створює гарний настрій. Постарайтеся навчити дитину помічати цю красу. Ви помітите бутони ще в їх зародковому стані, але не поспішайте показувати дитині, а от коли бутони стануть великими, слід підвести до рослин і запропонувати йому уважно подивитися, чи не з'явилося на них щось незвичайне, нове, цікаве. Йому буде приємно самостійно відкрити щось нове. Якщо дитина нічого не помітить, покажіть йому бутони і поясніть, що скоро з кожного пуп'янка квітка розпуститься.

Вчіть дитину дивитися і милуватися здалеку і зблизька, серед інших квітів і в самоті на полиці.

- Підемо, подивимось, чи є ще квітка на нашому рослині?

- Йди, подивися на наше квітуче рослина, - дорослий пропонує дитині.

Дитині буде цікаво дізнатися назви рослин. Наприклад, показуючи дитині 3-4 років бальзамін, розкажіть, що це рослини називають в народі «вогник».

Якщо воно цвіте, запропонуйте подивитися здалеку, щоб побачити подібність кольорів, мають малинове забарвлення, з вогниками. У цей момент можна прочитати вірш:

Вогник

Хрумтить за віконцем

Морозний деньок!

Стоїть на віконці

Квітка - вогник.

Його поливаю,

Його березі.

Його подарувати

Нікому не можу! Е.Благинина

Спостереження за кімнатними рослинами необхідно поєднувати з практичною діяльністю дитини, наприклад з малюванням. Не обов'язково бути художником. Дорослий малює і одночасно пояснює, показує дитині свої способи зображення. Результат, яким би він ні був, напевно задовольнить малюка.

Одним з видів практичної діяльності дитини має бути його участь у безпосередньому догляді за рослинами. Важливо, щоб дитина займалася цим регулярно і освоював різні трудові дії.

Для того, щоб праця була дитині радість і доручення охоче виконувалися, дорослі повинні вести себе гнучко, настирливо, різноманітно. Слід пам'ятати, що трудова діяльність - основна для дошкільника. У дошкільному віці праця - це насамперед засіб виховання таких важливих якостей, як відповідальність за виконання доручення і одержуваний результат, обов'язковість, цілеспрямованість. Дитина 3-4 років трудиться разом з дорослим. При цьому дорослий робить основну роботу, а дитина виконує лише нескладні дії: тримає лійку, ганчірку, приносить їх, наповнює водою маленьку лійку, сам поливає деякі рослини. Для дитини таке довіра - нагорода. Обов'язково хваліть малюка.

Домашні тварини, як і рослини, що приносять велику радість всім членам сім'ї. Дорослі включають їх кругом своїх повсякденних турбот, а діти активно спілкуються з ними. Світ тварин надзвичайно привабливий для дитини. На відміну від рослин, тварини володіють певним своєрідним поведінкою.

З одного боку, вони дуже схожі на людей: можуть ходити, бігати, лазити, плавати; їдять і п'ють майже як люди, очі і вуха дозволяють їм бачити і чути, тобто сприймати навколишній світ і реагувати на нього. З іншого боку, вони володіють неповторним своєрідністю, яскравою специфікою, як у зовнішньому вигляді, так і в поведінці, наприклад, багато тварин мають частини тіла, яких немає у людей, хвіст, роги, копита, плавники, дзьоб, пір'я, шерсть. Деякі тварини можуть літати, жити у воді або під землею, впадати в сплячку, тобто робити те, що не властиве людині. Тварини в будинку - це важливий фактор виховання дітей. Дорослі повинні пам'ятати про це. Спілкування з тваринами, якщо воно відбувається безконтрольно, може принести не тільки користь, але і шкоду розвивається особистості дитини. Ставлення дитини до тварини, її цілеспрямовані дії можуть виявитися неправильними в силу цілого ряду причин. Насамперед, дитина не знає, що можна робити і що не можна, що для тварини шкідливо, а що корисно. Тварини сильно розрізняються між собою не тільки зовнішніми особливостями, але і способом життя, поведінкою, ступенем звикання до людини. Зрозуміло, що за рибками і птахами можна спостерігати, з кішками і собаками - грати.

Акваріум з рибками, якщо він міститься за правилами акваріумістики, являє собою дуже цікаве і гарне видовище. Підготувати такий акваріум непросто, це повинен зробити дорослий.

Дитина середнього і старшого дошкільного віку може брати в цьому участь: спостерігати за діями дорослого і допомагати йому в міру своїх можливостей. Звичайно, дорослий робить все краще і грунтовніше, допомога малюка не так вже велика. Але справа не в цьому! У дитини формується свідомість власної значущості - адже він бере участь у справжніх дорослих справах! А заодно він починає розуміти, що завести жива істота не так вже й просто: необхідні знання, уміння, трудові зусилля.

Старшого дошкільника можна залучати до догляду за акваріумом: періодично доручати йому чистити дно грязесборником, прати зі стінок наліт, протирати їх зовні; підтримувати блюдце при заливанні або частковій зміні води. Новий інтерес і цілі спостережень виникають у дитини, коли в акваріумі з'являються незнайомі рибки, равлики.

При постановці перед дитиною різних пізнавальних завдань дорослий повинен прагнути зробити його спостереження цікавими. Можна час від часу практикувати малювання риб і акваріума, придумування загадок про риб, спів пісень або читання вірша.

В домашніх умовах нерідко містять птахів. Найчастіше канарок, папуг. Вони швидко звикають до людей. Догляд за ними не складний, але більш відповідальний, ніж догляд за рибами. Птахи не переносять голод, брудний посуд, протяги. Вони дуже полохливі. До птахів слід ставитися обережно і дбайливо. Перший час дорослий повністю бере на себе догляд за пернатим мешканцем, а дитина спостерігає і запам'ятовує що і як треба робити, вчитися спокійно вести себе біля птахів.

Поступово дитина починає допомагати дорослим у догляді за птицею: миє годівницю, поїлку, наливає чисту воду, кладе корм. Всі милуються ним, слухають спів. Дитину слід навчити бачити красу пташки у всіх її проявах. Вчіть дитину спостерігати, помічати, розуміти стан пташки: здорове та веселе, неблагополучне, перелякане. Все це дитина зможе зрозуміти, якщо з самого початку ви будете ставити перед ним конкретні, невеликі за обсягом мети спостережень.

- Розглянь уважно нашу пташку: чим вкрите тіло, якого кольору пір'я?

- З'ясуй, чи все пір'я однакового кольору, де вони довгі, а де короткі. Які пір'я у пташки на голові, грудях, крилах і хвості?

- Я зібрала пір'ячко, коли пташка линяла, вони всі різні. Розглянь їх, ще раз поспостерігай за пташкою, а потім скажи, чому вона може літати, і як пристосована до польоту.

- Сьогодні ввечері, коли в кімнаті темно, подивися, як пташка відпочиває, в якій позі вона спить, чи буде вона спати, якщо включити лампу.

Зміст спостережень допоможе дитині краще пізнати різні особливості птиці, її спосіб життя, звички. Ці знання ляжуть в основу розуміння того, як правильно вести себе з птахом, що можна, а що не можна робити з нею.

Перебування, яких би то не було тварин у вашому будинку не можна порівняти з присутністю в ньому собаки або кішки, цих унікальних чотирилапих, які знаходяться в особливих відносинах з людиною. Їх з серйозними намірами заводять дорослі члени сім'ї.

Достоїнствами собаки є її розум, відданість господареві, хороша здатність до навчання. Кішка приваблює своєю красою, витонченими пропорціями тіла і граціозними рухами. Завжди ретельно вмита, пухнаста, муркотів і ласкающаяся, вона є частиною домашнього затишку. Вони мають статус «братів наших менших», їх потрібно не тільки оберігати і оточувати турботою, але й шанобливо з ними звертатися. Якщо в будинку живе кішка і собака, дитина повинна правильно вести себе з ними. Найголовніше - навчити дитину правильному поводженню з тваринами: м'якості і неназойливости, вміння рахуватися з бажаннями чотириногого друга відчувати його стан.

Постарайтеся переключити дитину на спостереження.

- Подивися здалеку, як собака їсть суп. Що вона спочатку з'їдає - бульйон, м'ясо, картоплю? Як вона їсть тверду їжу? Як гризе кістки? Як п'є?

Якщо спостереження ведуться за кішкою, зверніть увагу дитини на те, як, наситившись, вона ретельно доглядає за собою: лапками вмивається, вилизує мовою шерсть на всіх частинах свого тіла. Привчайте дитину рахуватися з відпочинком тварини. Спить чотириногий друг - не треба йому заважати, прокинеться тоді можна з ним погратися. Вчіть дитину бути добрим, турботливим.

Шановні батьки!

Ми живемо серед людей, тож від нашої поведінки залежить не тільки ставлення до нас оточуючих, а й наш успіх в суспільстві: за тим, як людина розмовляє, одягається, поводиться за столом, завжди можна визначити, вихована вона чи ні.

Нам усім, без сумніву, хочеться, щоб наші малюки виросли ввічливими, добрими, вихованими, щоб вони вели себе пристойно в суспільстві. а для цього вони мають знати і розуміти правила етикету.

Навчіть своїх дітей:

· правил поведінки в дитячому садку:

o завжди вітатися з вихователем, працівниками дитячого садка та дітьми;

o слухати вихователя, не плакати, не пустувати;

o не ламати іграшки, не рвати книги, берегти все;

o не йти з дитячого садка без дозволу;

o сперечатися треба чесно, принципово, не ображаючи один одного, не допускати переходу суперечки у сварку;

o не звертати уваги на тих, хто хоче образити, дражнити, просто потрібно відійти від них;

o не ображати нікого, не дражнити;

o розв'язувати проблеми за допомгою слів, а не кулаків;

o поступатися, шукати вихід із складних ситуацій;

o уміти миритися, не сваритися.

· мовленнєвому етикету:

o говорити чітко і спокійно, стежити за силою звуку, ніколи не підвищувати голосу, не кричати;

o вживати чарівні слова у зверненні до дорослих людей та суспільстві;

o до дорослого звератися на "Ви";

o ніколи не вживати нецензурних, брутальних слів, адже це не прикрашає людину, а навпаки - принижує її інтелект.

· золотих правил спілкування:

· дотримуватися правил хорошого тону під час спілкування;

o посміхатися, дивитися людині в очі, коли вітаєшся і розмовляєш з нею. Це свідчить про щирість і чесність, якщо хочеш, щоб до тебе добре ставилися, будь і ти добрим до інших;

o ніколи не перебивати розмову людей, а дочекатися, коли розмову закінчать;

o коли розмовляють дорослі, не слід втручатися в їхню розмову і щось додавати, заперечувати чи стверджувати, коли тебе не питають;

o завжди говорити правду, бо брехня не робить людині честі. У народі кажуть: "Шила в мішку не сховаєш";

o просити вибачення тоді, коли щось зробив ненароком або справді хочеш виправитися, розуміючи свою провину;

o вчіть дитину шанувати старших. Пам'ятайте! Як ви ставитеся до своїх батьків, так і ваші діти ставитимуться до вас.

·

Спілкуючись із різними людьми, керуйтеся відомим висловлюванням:

"Ніщо не коштує так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість".

ЛИСТ МУДРОГО СИНА БАТЬКАМ

1. Не розбещуйте мене. Я дуже добре знаю, що мені не треба мати все те, що я прошу. Я лише хочу вас випробувати і спонукати бути батьками.



2. Не будьте непослідовним: це мене збиває і дозволяє завжди, коли тільки можу, виходити сухим з води. Хочу, щоб ви навчилися бути для мене справжніми батьками.



3. Не давайте обіцянок: ви можете бути не в стані їх виконати. Це призведе до зменшення моєї довіри до вас. Задовольняйтеся тим, щоб робити серйозні пропозиції.



4. Не виправляйте мене у присутності інших. Я сприйму це набагато краще, якщо ви поговорите зі мною спокійно віч-на-віч. Без моєї сестри, брата. Тільки ви!



5. Не бурчіть безперестанку: якщо ви це будете робити, я змушений буду захищатися прикидаючись глухим.



6. Не звертайте надто багато уваги на мої маленькі недуги. Я можу навчитися насолоджуватися поганим здоров’ям, якщо це зможе виправити вашу неуважність.



7. Не переймайтесь тим, що ми мало часу проводимо разом. Важливо, як ми його проводимо. Однак якби ви поверталися деколи додому трохи раніше, ви б мене зробили щасливим.



8. Не дозволяйте, щоб мої страхи викликали у вас неспокій, бо ви станете ще більш наляканими. Будьте для мене прикладом мужності. Дайте мені зрозуміти, що мужність – це чеснота.



9. Не забувайте, що я не можу добре рости без великого розуміння і великого заохочення... Але ж я не мушу вам про це говорити, правда?



10. Пам’ятайте, я вчуся більше із прикладів, ніж із зауважень.

Мистецтво виховання і покарання

1. Ваша дитина ні в чому не завинила перед Вами - ані в тому, що створила Вам додаткові труднощі, ані в тому, що не надала Вам бажаного щастя, ані в тому, що не виправдала ваших сподівань. І Ви не маєте жодного права вимагати того, щоб вона розв'язала ці проблеми.

2. Ваша дитина – не ваша річ чи власність, а самостійна людина. Вирішувати до кінця її долю, а тим більше ламати її на свій розсуд Ви не маєте жодного права. Ви можете лише допомогти дитині обрати життєвий шлях, вивчивши її здібності та інтереси і створивши умови для їх реалізації.

3. Ваша дитина не завжди буде милою і слухняною. Її упертість і капризи так само неминучі, як сам факт її присутності.

4. У багатьох капризах і витівках малечі винні Ви самі, тому, що вчасно не зрозуміли її, не бажаючи сприймати дитину такою, як вона є.

5. Ви повинні завжди вірити в краще і бачити все найкраще , що є у вашому малюкові. Будьте певні в тому, що рано чи пізно це найкраще обов'язково виявиться.

"Караючи, подумай : задля чого?"

Настанови батькам щодо використання покарань

1. Покарання не повинно зашкодити здоров'ю – ні фізичному, ні психічному.

2. Якщо є сумніви щодо того, карати чи не карати, - не карайте.
Жодних покарань із метою "ПРОФІЛАКТИКИ"!

3. За один раз – одне покарання. Не позбавляйте дитину заслуженої похвали або нагороди.

4. Не використовуйте покарань за провини, термін давності яких вже минув. Краще не карати, ніж карати пізніше.

5. Покарали - пробачте.

6. Дитина не повинна боятися покарань.

Як провести вихідні дні

Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині. Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні. Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих? По-перше, необідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати". Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо. Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому. По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне. Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю. Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей. Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.

Дитина постійно вивчає, осягає оточуючий світ. Основний метод накопичення інформації - доторк. Малюку необхідно до всього доторкнути­ся, схопити, погладити і спробувати на смак! Якщо дорослі підтримують цей намір, пропо­нуючи дитині різні іграшки (м'які, тверді, шершаві, гладенькі, холодні тощо), тканини, предмети для дослідження, вона отримує необхідний стимул для розвитку. Доведено, що мовлення дитини і її сенсорний („дотиковий") досвід взаємопов'язані. Тому якщо ви хочете, аби ваша дитина добре гово­рила, розвивайте її ручки! Для малюків до року достатньо пропонувати різноманітні предмети та іграшки з різною поверхнею, аркуші паперу, які можна рвати та м'яти, м'які іграшки.

Для малюків після року дуже корисні пальчико­ві фарби, пластилін. Чим старший малюк, тим більше навантаження можна давати його пальчи­кам (ігри з ґудзиками, шнурівки, крупи, мозаїка).

Дуже важливо також, проводячи різноманітні розвиваючі заняття з дітьми 4-6 років, стиму­лювати їхню мовленнєву активність, виразність мовлення, розширювати словниковий запас, напрацьовувати здатність до зв'язної розповіді. Проте для цього зовсім не обов'язкові щоденні нудні заняття. Краще розвивати мовленнєві навички у вільному спілкуванні з дитиною, у творчих іграх.

Використовуйте для таких занять те, що ваш малюк бачить навколо,- вдома, на вулиці, в дитячому садочку. Можна вводити в його словниковий запас не лише назви предметів, але й їх деталей та частин. Наприклад: „Яке гарне дерево! А що є у дерева? - Листя, гілки, стовбур, корінь..." У цьому віці діти зазвичай вже добре засвоїли назви основних кольорів, можна знайомити їх із відтін­ками. Коли ви з малюком роздивляєтесь якийсь предмет, задавайте йому найрізноманітніші запи­тання: „З чого це зроблено? Для чого потрібно? Якої форми?" Або просто запитайте: „Яке воно?" Це буде чудовим стимулом для дитини самій шукати різноманітні ознаки того чи іншого явища або предмета.

Назви якостей предметів добре закріплюються і в словесних іграх. Запитайте в дитини: „Що бува високим?" - „Дім, дерево, людина..." - „А що вище - дерево чи людина? Може бути людина вища за дерево? Коли?" Або: „Що буває широким" „Річка, поле, вулиця..." - „А що ширше - струмочок чи річка?" Так діти вчаться порівнювати, узагальнювати, починають розуміти значення понять „висота”, „ширина” тощо. Можна використовувати для гри й інші запитання, які допомагають засвоїти властивості предметів. Що буває білим? Холодним? Твердим? Пухнастим? Круглим?..

Для розвитку мовлення дошкільнят важко переоцінити значення казок, віршів, скоромовок та інших художніх творів. Читання творів збагачує словни­ковий запас дитини, розвиває її зв'язне мовлення учить розумінню переносного значення слів. Звичайно, це відбувається не одразу.

Дво-трирічний малюк поступово учиться слухати текст, відповідати на запитання дорослих. Малюк чотирьох років майже дослівно за­пам'ятовує текст казки, послідовність дій у ній. Навчитися переказувати малюкам дуже добре допомагає так званий відображений переказ. Дорослий починає фразу: „Жили-були дід...", а дитина її закінчує „...і баба"; дорослий: „І була у них...", дитина: „...курочка Ряба". Потім можна перейти до переказу по запитаннях: „Кого зустрів Колобок?" - „Зайчика". „Яку пісеньку заспівав йому Колобок?" тощо.

Коли малюк оволодіє вмінням переказувати казки, запропонуйте йому для переказу неве­личкі розповіді з нескладними сюжетами. Наприклад, розповіді Л. М. Толстого для дітей. Із задоволенням діти переказують сюжети мультиків, лялькових і циркових вистав, коли зміст захоплює їх емоційно. Поступово підводьте дитину до складання розповіді за картинкою. Спочатку допомагайте їй, а далі нехай вона робить це самостійно. Можна також запропонувати дитині (4-5 років) для порівняння дві ляльки, або два м'ячі, або дві машинки. Спочатку їй доведеться уважно їх роз­глянути, а потім розказати, чим вони схожі, а чим відрізняються. Враховуйте, що описати відмінності для багатьох дітей простіше, ніж знайти подібності.

Діти 4-5 років уже здатні розповісти про події власного життя, про свій досвід, до того ж дуже емоційно. Спробуйте запропонувати їм такі творчі завдання:

ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ, МАМО!!!!

Говоримо по-різному. Один і той самий дитячий віршик прочитайте спочатку звичайним голосом, потім дуже швидко і дуже повільно, басом і тоне­ньким голосочком, роблячи наголоси не на тих словах, що потрібно. Змінивши інтонацію, можна прочитати віршик як телевізійний репортаж або страшну історію. Якщо вийде, спробуйте „іно­земний" акцент! Чималенько можна ще вигадати!

Завжди під рукою. Усім батькам знайома ситуація, коли дитину важко чимось зайняти,- наприклад, під час довгого очікування у черзі чи поїздці у транспорті. Все, що потрібно в таких випадках,- декілька фломастерів чи хоча б просто ручка у маминій сумочці. Намалюйте на пальчиках малюка мордочки: одна - усміхається, друга - сумна, третя - здивована. Нехай на одній руці бу­дуть два персонажі, а на іншій - три. Малюк може дати персонажам імена, познайомити їх між собою, заспівати пісеньку чи розіграти з ними сценку.

Чим закінчилося? Ще одним способом розвитку зв'язного мовлення може стати спільний перегляд мультиків. Почніть разом з малюком дивитися мультик, а на найцікавішому місці „згадайте" про важливу справу, яку вам потрібно зробити, але потім попросіть малюка розповісти вам пізніше, що ж сталося з героями далі.

Історії з життя. Діти із задоволенням слухають розповіді про те, що відбувалося, коли вони були зовсім маленькими або їх ще взагалі не було на світі. Можна розповідати їх перед сном, а можна на кухні, коли руки зайняті, а думки вільні. Про що? Наприклад, як ваш малюк „бився" ніжками у вас в животику, коли ще не народився. Або як ви вчи­лися кататися на велосипеді. Або як тато перший раз літав літаком. Деякі історії доведеться розпові­дати не один раз. Нехай й інші члени родини долучаться до гри.

РОЛЬ СІМ"Ї У ВИХОВАННІ ДИТИНИ

Сім’я – є однією з найдавніших і стійких соціальних спільностей. Виникнувши на зорі людства, вона пройшла через багатовікову історію і збережеться в майбутньому. Історія розвитку сім’ї нерозривно зв’язана з історією розвитку суспільства, народу, країни. Її сьогодення і майбутнє нерозривно пов’язане з сьогоденням і майбутнім людства.

Все, що є в нашому характері, все, що ми беремо з собою в своє доросле і самостійне життя, – закладено в нас перш за все в сім’ї, в години сімейного спілкування, сімейного дозвілля. Звичайно, світ людини формують і школа, і вулиця, і театр, і книга… Але саме сім’я є тим первинним середовищем, де проходить становлення особистості, де ми дістаємо перші відомості про багатообразність і складність оточуючого нас світу, про добро і зло, де формуються наші звички і вміння, наші погляди і життєві плани, потреби і здібності. В сім’ї розвивається вся гама наших емоцій і почуттів, через сім’ю ми засвоюємо соціальний досвід, переймаємо традиції. Саме в сім’ї йде непростий процес виховання громадянських переконань, вимогливості до себе і до інших, милосердя і співчуття до людини.

Спілкування з найближчими людьми духовно звеличує нас, зміцнює віру в себе, впевненість в правильності вибраної життєвої позиції, всиляє життєвий оптимізм, відкриває в людині кращі душевні якості.

Сім’я завжди буде основою життя людини, джерелом її щастя. Батьки щасливі дітьми, діти щасливі батьками – такий природний взаємозв’язок. Душевна близькість дітей і батьків – це і є багатство сім’ї. Для кожної матері, для кожного батька найбільше щастя в житті – побачити своїх дітей людьми, гідними високого звання Людини. Сім’я – могутня творча сила. Вона покликана утверджувати все добре, ніжне в людині, бути сховищем від всіх життєвих незгод.

«Нащо клад, коли в сім’ї лад», – говорять у народі. І справді, наш настрій, ставлення до людей, самостійне життя дорослих дітей багато в чому визначається тією загальною атмосферою, яка панувала в сім’ї. Якщо ми з теплотою згадуємо дитинство, то, звичайно, не тому, що воно було безтурботним з матеріального боку. Щасливе дитинство може бути тільки в тих дітей, які живуть у щасливих сім’ях. Тут діти не помічають свого щастя, як повітря, яким дихають. Вони природно і гармонійно розвиваються, живуть своїм багатобарвним життям, скороминущими бажаннями і мріями, їхні розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий. «Важко передати словами… те щось особливо світле, коли ми згадуємо теплоту рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли. Нам якось важко уявити собі, що ці зв’язки вже розірвані назавжди, і це сімейне почуття час від часу пробуджується в нас…» [2], – писав видатний педагог К.Д. Ушинський.

Часто можна почути: гарна та сім’я, де виростають гарні діти. І це справедливо. Адже врешті-решт долю дітей визначають не наші прекрасні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат сімейного життя, його тональність, загальна спрямованість. Нерідко люди говорять: «Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім’я не ставила, а діти виросли прекрасні». Гадаємо, нічого випадкового тут немає. Мабуть, батьки жили не заради дітей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять одне одного, ніхто нікому не зобов’язаний, а панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це і є по-справжньому добрий педагогічний клімат, і діти, які ростуть у таких сім’ях, не можуть бути егоїстами, неробами.

Поради батькам дітей 6 років з різних ліній розвитку

- дотримуйтеся вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних вимог, культурно-гігієнічних навичок;

- щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику, здійснюйте загартовуючи процедури; виходьте напрогулянки;

- залучайте дітей до виконання основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, рівновазі, вправах із м'ячем;

- разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи;

- грайте в рухливі, спортивні ігри;

- облаштуйте в квартирі спортивний куточок;

- катайтеся разом з дітьми на санчатах, ковзанах, лижах;велосипедах, роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей; з м'ячем; плигайте на скакалці; плавайте та грайте на воді;

- беріть участь разом з дітьми у проведенні свят, розваг, днів здоров'я, зборах, конференціях, лекціях з питань здоров'я, фізичного виховання дітей, організованих у дошкільних установах.

Пізнавальний розвиток

- збагачуйте обізнаність дитини новою інформацією, що сприяє накопиченню уявлень про себе та світ. Залучайте до перегляду та прослуховування радіо- та телепередач пізнавального напрямку, заохочуйте до активного розв'язання завдань, листування тощо,за допомогою членів родини;

- пізнавайте, досліджуйте світ разом з малюком: обговорюйте, читайте,експериментуйте та ін. Заохочуйте прагнення здобувати і збагачуватись корисною інформацією завжди і всюди. Наприклад, оформіть передплату дитячого журналу;

- створюйте умови та підтримуйте пізнавальні інтереси дитини, забезпечуючи розвиток природних здібностей та нахилів дитини;

- виховуйте у дошкільника почуття родинності: любові і шани до батьків та родичів, пам'яті про покоління роду, вдячності до праці рідних, шани до старших, турботи про молодших;

- залучайте дітей до активної участі у підготовці та святкуванні днів народження, ювілеїв, днів пам'яті, календарно-обрядових свят; здійсненні подорожей; разом з дітьми або спонукуючи їх до виготовлення подарунків, привітань, виступів та ін.

- за можливістю, вдома облаштуйте родинний куточок, в якому помістяться «дерево роду», фотографії та відео сімейних подій, рукотворні вироби тощо.

- вчіть малюків усвідомлювати себе як частку сім'ї, дитячої спільноти у навчальному закладі, відповідальну особистість у світі природи, людину серед інших - у суспільстві на прикладі власної активної життєвої позиції; разом з дитиною подорожуйте, здійснюйте екскурсії, колекціонуйте, майструйте тощо;

- формуйте основи логічного мислення, вчить дитину висловлювати власну думку на основі розумових висновків;

- частіше бувайте з дітьми на природі (парк, ліс, річка), відвідуйте зоопарк, ботанічний сад, музеї, вистави дитячих театрів, дійства громадських свят, виставки квітів, тварин;

- залучайте дітей до догляду за рослинами (квітник, сад, город) та тваринами (птахами, рибками, земноводними та іншими домашніми улюбленцями); за бажанням, обладнайте акваріум, влаштуйте квітник, город на підвіконні; разом з дітлахами доглядайте за рослинами, піклуйтесь про тварин;

- не соромтеся виказувати патріотичні почуття, громадянську позицію; гордість за свою родину, батьків, рідне місто, село, Україну; на власному прикладі втілюйте поняття «порядок», «безпека», «природоохоронна робота» у практичне життя дитини та родини;

- створюйте спеціальне розвивальне середовище, яке б сприяловикористанню набутих знань, вмінь та навичок з логіко-математичного розвитку в родинному побуті дитини;

- формуйте соціально-економічну компетентність дитини за допомогою залучення дітей до планування сімейного бюджету (планування витрат, обговорення вартості речей);

- виховуйте почуття вдячності до праці інших людей, бережливого ставлення до природи, речей.

Мовленнєвий розвиток

Якомога більше спілкуватися з дітьми, розповідати їм і читати художню, пізнавальну літературу. Збагачувати досвід дітей позитивними враженнямипід час прогулянок, екскурсій, цікавих спостережень у соціальному, культурному і природному довкіллі. При цьому враховувати пізнавальні інтереси й переваги своїх дітей. Детальніше зупинятися на об'єктах і явищах, які привабили дитячу увагу найбільше.

Розповідати дітям про себе (своє навчання, роботу, захоплення), про родичів (де живуть, ким працюють, ким доводяться дитині, які мають чесноти та інше) та людей, які оточують дитину за межами сім'ї. Частіше ділитися з дітьми спогадами про минуле, дитинство дорослих, улюблені ігри, друзів дитинства, цікаві чи складні життєві ситуації. Пропонувати дітям пограти в улюблені ігри рідних людей, почитати їхні улюблені книжки, переглянути улюблені фільми чи послухати дорогі пісні.Попросити малюків описати власні ігри з друзями у дитсадку чи у дворі, знайти в них спільне із уподобаннями свого дитинства, разом з дітьми придумати нові варіанти старих ігор і забав.

Організовувати спеціальні мовленнєві ігри для розвитку різних сторін усного мовлення, можна - із залученням рідних, сусідів, друзів. Так, для збагачення словника різними частинами мови корисно пограти в «Зимові слова», «Солодкі слова», «Скляні (дерев'яні, металеві, пластмасові та ін.) слова», «Ввічливі слова», «Веселі/сумні слова», «Спортивні слова» тощо. Тут важливо дати правильну , чітку установку: «Давай згадаємо всі слова, які нагадують нам про...». Поуправляти дітей у вживанні дієслів буде цікаво в ігрових завданнях «Хто що вміє робити?», «Зміни слово» (утворення нових дієслів за допомогою префіксів), а змагальна вправа «Хто назве більше?» стимулюватиме пошук іменників-назв частин предметів, прикметників, прислівників та інших частин мови.

У повсякденні корисно розширювати запас слів-узагальнень, проводячи ігрові вправи «Назви одним словом», «Магазин меблів (одягу, взуття, іграшок, продуктовий, молочний, овочевий...)», «Що зайве?».

У спілкуванні з дітьми слідкувати, чи вірно вони узгоджують між собою слова у словосполученнях і реченнях, вчасно і коректно виправляти помилки та включати дітей у створювані дорослим ситуації спілкування, де треба застосувати ці уміння. Наприклад, поставити відповідне питання (скільки вікон у нашій квартирі? у якій сукні підеш на день народження?) або запропонувати гру («Пограємо-порахуємо» на узгодження іменників з числівниками, «Хто який?» на узгодження прикметників із займенниками чи іменниками). Можна створювати й провокаційні ситуації мовлення, у яких пропонуються зразки неправильного зв'язку слів у висловлюваннях і які слід виправити («я мчу з гора без лижах» - «я мчу з гори на лижах»).

Звертати увагу дітей на багатозначність слів. У певних ситуаціях не втрачати можливість подумати разом над добором іншого слова замість сказаного, визначенням протилежності у дії чи якості, навести приклад різних значень однакових за звучанням слів. Тут стануть в нагоді й ігри «Скажи інакше», «Дружні слова»,«Скажи навпаки», «Слова-близнюки».

Залежно від конкретної ситуації задовольнятися лаконічними висловлюваннями дітей або спонукати їх до побудови більш розгорнутих реплік. Щоб привчити говорити поширеними реченнями, варто подавати власні зразки такого мовлення і залучати дітей до гри. Наприклад, у грі «Мовчун і балакун» один гравець задає основу речення, а інший чи інші по черзі доповнюють її по слову наскільки це можливо: «Стоїть хата. - На березі стоїть хата. - На березі річки стоїть хата. - На мальовничому березі річки стоїть хата. - На мальовничому березі річки стоїть біла хата і т.д.».

Не менш цікаві ігри можна запропонувати із словотвору від заданого слова. Зокрема: побудувати ланцюжок слів від слова «вчити» (вчитель, учень, навчання, вчений тощо); утворити назви помешкань від назви тварини (корова - корівник, свиня - свинарник, курка - курник, вівця - вівчарня та ін.).

З метою відпрацювання чіткої звуковимови корисно розучувати з дітьми чистомовки і скоромовки. Якщо у 5-річних дітей спостерігаються вади звуковимови, слід звернутися за допомогою до фахівця-логопеда й виконувати всірекомендовані ним артикуляційні, фонематичні вправи для постановки звуків, навчання їх диференціації.

Граючись у слова, вартопропонувати дітям завдання на виділення першого і останнього звука у власних іменах, назвах іграшок чи інших предметів довкілля, спільно з малюками визначати послідовно всі звуки у слові, шукати заданий звук у словах-назвах предметів, картинок, дій довкола себе тощо. Цікаво й позмагатися на більшу кількість названих слів із заданим звуком, із звуком у певній позиціїу словах.

Корисно разом з дітьми «маніпулювати» звуками, складами, наголосами у словах, переставляючиїх. Ігри типу «Так і не так» наочно продемонструють дітям значення порядку звуків, складів і місця наголосу у словах .

Започаткувати й надалі підтримувати сімейну традицію щоденних бесід про прожитий день з обговоренням вражень, поточних проблем, досягнень, плануванням спільних заходів для дорослих членів родини і дітей. Спонукати дітей не лише до відповідей на поставлені дорослим питання, а й до самостійної їх постановки.

Привчати дітей бути ввічливими у розмові, бесідах з дорослими і дітьми. Подавати приклад того, як треба вести діалог за столом, у гостях чи при гостях, по телефону. Практикувати ненав'язливий аналіз поточного діалогу за допомогою питань «Чи уважно ти мене слухав?», «Що тобі незрозуміло? », «Які у тебе є питання до мене?»та ін.

Використовувати можливості сім'ї для залучення дітей до складання зв'язних розповідей: описування іграшки або страви, які сподобалися в гостях; описування уявних речей (автомобіля майбутнього, фасонів бальних суконь для Попелюшки, кімнати Незнайка і Знайка); розповідання за серіями сімейних фотографій (про новорічне свято у дитсадку,літній відпочинок) або картинок із дитячих коміксів; переказ літературного твору з власними імпровізаціями за слайдами діафільму, ілюстраціями у книзі; складання розповідей-суджень, міркувань, пояснень після перегляду вистав, телепрограм, поїздок., спілкування з дорослими і дітьми під час відпустки, перебування у лікарні тощо. Ділитися з дітьми своїми враженнями, висновками, ставленнями щодо прочитаного, побаченого, пережитого.

Читати дітям твори дитячої художньої літератури і дитячі журнали. Цікавитися новинками книжкового ринку та періодики для дошкільників, залучати дітей до їх вибору і придбання. Опікуватися домашньою бібліотекою, доручати дітям догляд за книжками, наведення порядку на полицях.

Художньо-естетичний розвиток

- ознайомлюйте дітей з різними видами мистецтвашляхом споглядання картин в музеях образотворчого мистецтва, перегляду репродукцій в комп'ютерному режимі, журналах, книгах, відвідування різноманітних виставок;

- вправляйте у визначенні жанру живопису : пейзаж, натюрморт, портрет, казковий, побутовий, анімалістичний;

- надавайтеможливість самостійно зображувати предмети, тварин, дерева, транспорт, людей, та інше,

- підтримуйте бажання малювати, ліпити, аплікувати, конструювати, передавати свої враження в зображеннях;

- виважено ставтесь до виборуматеріалів зображення, спонукайте до основ рукоділля: вишивання, шиття, бісероплетіння;

- заохочуйте творчість дитини, підтримуйтеїї ініціативу;

- надавайте дитині можливість слухати досконалі за формою, доступні для розуміння сольні та хорові твори;

- підтримуйте бажання слухати музику, емоційно відгукуватися на неї, передавати свої враження;

- виважено ставтесь до вибору дитиною музичних творів для прослуховування, пропонуйте її увазі не лише легку, ритмічну дорослу музику, а й класичну та дитячу;

-вправляйте дошкільниківу визначенні жанру музичного твору, називанніінструмента, на якому він виконується;

-використовуйте музику в аудіо - та відеозаписах;

- організовуйтеперегляд доступних дітям за змістом оперних і балетних вистав,відвідування концертів, музеїв;

- навчайте дитину розрізняти "музику природи" - співи птахів, звуки різних комах, шелест листя дерев та хвиль води тощо, порівнювати природну музику зі створеними людьми мелодіями, знаходити в них спільнета відмінне;

- використовуйте високохудожню музику з яскравими образами, різними настроями, під яку дитина може по-різному відтворювати ходьбу, біг, стрибки, рухи танцю тощо;

-розвивайте вокальні дані дошкільника, його музичні та акторські здібності; - вправляйте дитину в умінні співатидзвінко, легко, правильно інтонуючи мелодію;

- викликайте в дошкільника піднесене, радісне самопочуття від співу;

- навчайте сприйнятливості до емоційної реакції на музичний твір;

- залучайте дитину до спільнихспівів;

- сприяйте виникненню бажання придумувати нескладні мелодії;

-залучайте до театрально-ігрової діяльності;

- створіть театр вдома: розігруйте елементарні життєві ситуації з іграшками, інсценізуйте знайомі літературні твори, казки, оповідання, вірші;

- звертайте увагу дитини на осмислення змісту художніх творів, особливості характерів та поведінки різних персонажів;

- навчайте оволодівати засобами емоційної виразності, виражати почуття мімікою, жестами, інтонацією, словами; вправляйте в цьому;

- заохочуйте творчість дитини, підтримуйте її ініціативу, схвалюйте вдале виконання ролі;

- відвідуйте разом з дітьми театри (ляльковий, драматичний, юного глядача тощо).

Ігрова діяльність

- купуйте ті ігри та іграшки, які є педагогічно цінними у даному віці, пам'ятайте про негативний вплив окремих видів іграшок на психіку і розвиток дітей;

- виготовляйте власноручно разом з дітьми ігри та іграшки, пропонуйте їх для ігор дітям, грайтеся разом з ними;

- цікавтеся досвідом інших батьків щодо виготовлення іграшок власними руками, використовуйте в цей досвід в сімейному колі;

- спонукайте самостійність дитини у виборі ігор та іграшок;

- читайте та обговорюйте сюжети казок, характери героїв, навчайте дітей творчо відображати реальні життєві та казкові ситуації;

- влаштовуйте вдома театральні вистави за змістом прочитаного, баченого або вигаданого сюжету;

- оберігайте дітей від ігор та іграшок, пов'язаних з проявом агресії, жорстокості, аморальних вчинків.

Коментарi